13.07.2007 р. на офіційному сайті Київської міської державної адміністрації з’явилося повідомлення першого заступника голови КМДА Леоніда Черновецького Дениса Басса про те, що у січні 2008 року в столиці розпочнеться будівництво нового сміттєспалювального заводу. Вже і відведена земельна ділянка, площею 5,05 га в Деснянському районі м. Києва, поблизу ТЕЦ-6. „Новий сміттєспалювальний завод будуватиметься за рахунок інвесторів. Інвестиційний конкурс ми плануємо провести в серпні поточного року, а в 2010 році завод вже запрацює», - сказав Денис Якович.
Раніше цю „радісну” звістку киянам на одному із телевізійних каналів повідомив інший перший заступник Черновецького – Анатолій Костянтинович Голубченко.
Відтепер, усі „прелєсті” сусідства із заводом першими можуть відчути на собі мешканці столичного масиву Троєщина.
Щоправда, з „блакитного” екрану телевізору пан Голубченко рішуче запевнив, що на заводі будуть встановлені єврофільтри, які дозволять експлуатувати завод в межах міста.
Але, мабуть, не вистачило ефірного часу, щоб чесно і відкрито поінформувати мешканців Троєщини, що очисні споруди – це найскладніша і найдорожча частина спалювача. Вони коштують не менш, ніж 50% загальної вартості самого заводу. Ось на цьому й намагаються економити несумлінні підприємці... Окрім того, вкладені в такий завод кошти не окупаються. Із спалення сміття не виймається корисної продукції, тобто, на функціонування заводу, на сам процес спалення, на його обслуговування весь час будуть потрібні кошти від населення. Отже залучені 250 мільйонів доларів інвестицій на установку цього заводу в своїх тарифах будуть окупати до кінця життя не тільки кияни нині живущі, а й їх пра-, праправнуки... Окрім того, повинні знати кияни і про процес захоронення попелу та інших шлаків, які обов’язково утворюються внаслідок спалення. А вони, в свою чергу дуже токсичні, та й ще потребують додаткової земельної ділянки під захоронення...
Від столичних жителів приховали інформацію і про те, що єврофільтри, які мають бути встановлені, не забезпечать повну відсутність відходів та викидів сміттєспалювального заводу, оскільки таке небезпечне виробництво не може – через суто технічні причини – бути безвідходним, а токсичні метали, які містяться у димах спалювача, не всі затримуються фільтрами.
Наприклад, один з найтоксичніших і найпідступніших металів – кадмій - летить з курявою, його утримати на фільтрах важко - 12% відлітає в трубу. Та й ртуть, про отруйність якої відомо усім, майже вся (72%), слідує за кадмієм. Ртуть вилітає з труб заводу у формі пари (7%) та у формі хлоридів (70%). І ті, і ті дуже токсичні і є потенційними нейротоксикантами. Важкі метали осідають навколо сміттєспалювального заводу і утворюють характерні плями забруднення, а вже потім починаються міграційні процеси, і токсичні метали, особливо ртуть, розходяться вусебіч, і зокрема, до нас на стіл.
Небезпека токсичних металів полягає в тому, що вони можуть накопичуватися. Тому встановлені норми гранично допустимих концентрацій можуть виявитися незастосовуваними для таких викидів.
В процесі спалення відбувається викид і інших сполук, які називають продуктами неповного згорання, список яких нараховує понад 100 ідентифікованих небезпечних речовин. Серед них вуглеводні та ароматичні вуглеводні, їхні хлоровані похідні, токсичні феноли та хлорфеноли, бром- та азот заміщені речовини, і нарешті, поліхлоровані дібензодіоксини, фурани та біфеніли. Також до цієї групи відносяться і кислі гази: хлористоводнева кислота (HCl), сернистий газ (SO2) та окисли азоту (NOx), які містилися у вихідній суміші, що її подають на спалювання, але які не встигли згоріти.
Зокрема, поліароматичні вуглеводні є небезпечними канцерогенами. Викиди цих сполук не досягають рівня найбруднішого спалювача – дизелів, але доволі близькі до них. Якщо врахувати, що дизелі (вантажівки) рухаються, а сміттєспалювальний завод стоїть на місці і спалює сотні тисяч тонн сміття, то небезпека забруднення повітря поблизу заводу стає реальною.
Продукти неповного згорання включають і нейтральні гази, такі, як чадний газ (СО), малі концентрації якого викликають блокаду гемоглобіну й зумовлене цим кисневе голодування тканин, до якого, як відомо, найбільш чутлива центральна нервова система, особливо у дітей. Це викликає зміну функціонального стану кори головного мозку, що більшою чи меншою мірою відображається на стані внутрішніх органів.
„Зелені екологи „Райдуги” попереджають, що політика будівництва спалювача в м. Києві є анти екологічною! Це може призвести до того, що до вихлопів автотранспорту, в яких вже зараз захлинаються кияни і поки що просто хворіють на бронхіти, алергії, онкологічні та інші хвороби, додадуться ще й токсичні викиди від сміттєспалювального заводу. Вплив такої суміші на організм людини може бути вже і смертельним...
А можна було б в 5 разів менше витратити коштів на установку комплексу по переробці сміття, мати з цього зиск, а не „бити” по і так схудлому гаманцю жителів столиці та їх здоров’ю!... На таку пропозицію „зелених” екологів „Райдуги” мер Києва Черновецький протягом 1,5 року свого „царювання” так і не надав відповіді, не призначив жодної зустрічі...
Так чи потрібна киянам така влада і такий мер?...
Для довідки:
В одній тонні сміття міститься 350-400 кг харчових відходів та придатних для переробки: 250-300 кг макулатури, 40-60 кг пластмас, 50-70 кг склотари і склобою, 40-50 кг брухту, 40-50 кг ганчір'я, 20-70 кг гуми, кісток, каміння тощо.
Нинішня київська влада має намір, окрім сміттєспалювального заводу на Троєщині, збудувати ще один сміттєспалювальний завод в столиці. Так, що киян попереду чекає ще не один черговий „кіндер-сюрприз” від їх нинішньої влади...
Михайло Гуцол,
Голова Зеленої екологічної партії
України „Райдуга”,
доктор філософії, академік, еколог
